Очаківська районна державна адміністрація. Миколаївська область, Україна. » Новини
Українська | Русский | English
Головна Новини Районна державна адміністрація Документи РДА Доступ до публічної інформації Електронне звернення

Новини

Покоління прав людини. Присвячено до Всеукраїнського тижня права

09/12/2016

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» – проголошує ст. 1 Універсальної Декларації прав людини ООН 1948 року.

10-го грудня весь світ відзначає Міжнародний День захисту прав людини, адже саме цього дня Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.

Ця Декларація стала першим світовим документом, що сформував положення про права людини.

Також цей День є безумовним нагадуванням про те, що кожен громадянин своєї країни, чи то політик, державний діяч, чи то юрист або лікар, виконуючи покладені на нього функції повинен працювати у першу чергу в ім’я людини.

 

Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все частіше з'являється потреба про виокремлення четвертого покоління.

Перше покоління

Права першого покоління – це основа інституту прав людини. Вони інтерпретуються міжнародними документами як невідчужувані і не підлягають обмеженню. Перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система негативних прав, що зобов’язують державу утримуватися від втручання в сфери, регульовані цими правами. 

Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і свободи, які визначали межі втручання державної влади у сфери громадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій – право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи тощо.

Друге покоління

Друге покоління прав  людини- поглиблення особистих та розвиток соціально-економічних і культурних прав. Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного становища та культурного рівня.

 Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення. Соціальні, економічні та культурні права знайшли нормативне вираження у Загальній декларації прав людини 1948 р. і особливо Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. Серед них: право на освіту, свобода творчості, право на соціальне забезпечення, право на житло, право на охорону здоров’я та медичну допомогу.

Третє покоління

Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (колективними), тобто правами всього людства – правами людини, правами народів, правами нації, правами спільності та асоціації.

Становлення третього покоління прав людини пов'язано з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни. Останні призвели до інтернаціоналізації юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних пактів про права людини, законодавчого співробітництва країн у питаннях про права людини, надбання національного характеру законодавствами (особливо конституційними) тих держав, що підписали міжнародні пакти про права людини. Міжнародне визнання прав людини стало орієнтиром для розвитку всього людства в напрямку створення співтовариства правових держав. Між двома першими та третім поколіннями прав людини є взаємозалежність, здійснювана через принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи.

Права третього покоління: на політичне, економічне, соціальне і культурне самовизначення; на економічний та соціальний розвиток; на користування спільним спадком людства; на мир; на здоров'я та безпечне довкілля; на гуманітарну допомогу.

Четверте покоління

У XXI ст. можна говорити про становлення четвертого покоління прав людини, котре пов'язане з науковими відкриттями в галузі мікробіології, медицини, генетики тощо. Ці права є результатом втручання у психофізіологічну сферу життя людини (наприклад, право людини на штучну смерть (евтаназію); право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім'ї, вирощування органів людини з її стовбурових клітин та ін.), яке, однак, не є безмежним (заборона клонування людини та встановлення інших правових меж).

До переліку прав людини можна включити:

зміну статі; трансплантацію органів;

клонування;використання віртуальної реальності; одностатеві шлюби; штучне запліднення; евтаназію; вільну від дитини сім'ю; незалежне від державного втручання життя за релігійними, моральними поглядами;на доступ до Інтернету.

  

Основні права людини – гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі держави. Вони не можуть бути «відібрані» за свавіллям влади держави, оскільки не «дані» нею. Це природні невідчужувані права;

3) можливості, які не обмежені територією держави (позатериторіальні) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Вони походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства – рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки внесені до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише об'єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

Для отримання більш детальної інформації звертайтеся до відділу:

Очаківське бюро правової допомоги

м. Очаків, вул. Торгова, 44;

тел.2-52-37

e-mail:Ochakiv@legalaid.mk.ua

 

Всі новини →